Yo, чуваки! Вот я вам расскажу историю, что аж волосы дыбом встанут! Все началось с того, что я решила себя порадовать и купить свою любимую шизу - кодеин. Закладку нашла через своего давнего приятеля, который занимается этим дропом уже пару лет. Дегенерат, но что поделать? Так работает этот город.
Получив вареный кодеин в свои руки, я сразу же побежала на радостях в местный аптекарский ларек, чтобы прикупить еще что-нибудь для хорошего настроения. Обычно беру Мари-Джейн, но на этот раз меня заинтересовала аптечка с первитином. Думаю, может чего нового попробовать?
Взяв все, что нужно для приятного вечера, я отправилась к своей подружке, чтобы приготовиться к крутой ночи. Включили музыку, покурили и кинули первитин. Начало было жесткое, но потом перешло в приятное кайфовое состояние.
Смешные факты и истории повеселили нас до слез, и мы решили, что пора оживиться и пойти в кино. Немного покрутившись, мы выбрали фильм, который взорвал мозг - "Волшебная страна Нарнии: Лев, колдунья и дропнутые закладки". Название фильма смешное, но учитывая наше состояние, казалось идеальным выбором.
Когда мы приехали в кинотеатр, меня немного заморозило, ведь наша внешность была далека от обычной. Но кун на кассе успокоил и сказал, что у них здесь каждый день бывают странные клиенты, и мы не первые с таким видом.
Возникла проблема с поиском места в зале, но нам помогли вежливые работники кинотеатра. Как же мы смеялись, пытаясь угадать, куда нам сесть, ведь все номера кресел были замылены в голове. Наконец, кто-то из них жестом указал нам на места, и мы расположились удобно.
Когда фильм начался, мы погрузились в магический мир Нарнии, который казался еще более впечатляющим в нашем состоянии. Картинка на экране превратилась в настоящую сказку, а мы с подругой забыли о реальности и погрузились в другой мир.
Прошли часы, но нам показалось, что мы провели там целую вечность. Время тянулось, словно вечность, и мы не хотели отрываться от этого волшебства. Фантастический сюжет порадовал нас, и мы получили море эмоций от этого психоделического путешествия.
Когда фильм подошел к концу, наша голова была полностью замотана, а кун на экране стал казаться еще сексуальнее, чем вначале. Мы решили остаться до конца титров и еще немного насладиться кино-эйфорией.
Покинув зал, мы поняли, что на улице уже рассвело. Наши глаза горели от усталости, и мы с трудом добрались до кафе, чтобы перекусить. Заказали картошку фри, но даже вкусный картофель не смог разбудить нас до конца.
Больше никогда я не позволю себе так сильно заморачиваться на закладках. Наше приключение в кинотеатре было незабываемым, но я поняла, что мои мозги уже не могут выдерживать таких нагрузок.
Так что, парни, помните - удовольствие от наркотиков может быть опасным для вашего здоровья. Будьте разумны и не рискуйте своими мозгами!
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!